Ніхто не знав, чому це сталось,
Як ми дійшли до стану дня,
Але ж нічого не верталось.
От селяві, їй вуаля.
І кожний ранок, як скажений
Собі ти кажеш – хера з ним.
Щасливий, радісний, даремний
Цій настрій, але з непростим
Ти відчуттям це розумієш,
Хоч в кожній вже дурне, п’янке
Немало знаєш ти й вмієш
Але ж воно ніяк не пре.
Даремна праця і турботи,
Коли грошей зовсім нема.
Все так достало до ікоти,
Та хто ж це так рішив – пора?!..
|
Подробнее...